Хрещення – останнє свято різдвяного циклу

19 січня православні християни та греко-католики відзначають одне з дванадцяти головних християнських свят – Хрещення Господнє, або Богоявлення. Наголошувати його християни почали ще з апостольських часів. Збереглося свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічне чування, яке відбувається перед святом Хрещення Господнього.

Починаючи з III століття Григорій Чудотворець, мученик Іполит та всі великі отці Церкви проводять у день свята особливі бесіди з паствою, у яких пояснюють його сенс.

Свято встановлено на згадку про євангельську подію, хрещення 30-річного Ісуса Христа від Іоанна Предтечі у водах річки Йордан. Прийнявши хрещення від Іоанна, Христос виконав "правду", тобто послух і вірність заповідям Божим. Святий Іоанн Предтеча прийняв від Бога наказ хрестити народ на знак очищення гріхів. Як людина, Христос мав "виконати" цю заповідь і, отже, хреститися від Івана. Цим Він підтвердив святість і велич дій Іоанна, а християнам на вічний час дав приклад слухняності волі Божої та смирення.

Свято Хрещення називають ще Богоявленням, тому що при Хрещенні Господа було явлення всіх Облич Святої Трійці: Голос Бога Отця свідчив про Сина, Син Божий хрестився від рук Іоанна в річці Йордан, а Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Сина.

Свято Хрещення Господнього правиться так само, як і свято Різдва Христового. Напередодні відбувається Великі години, літургія Василя Великого і Всеношна, що починається Великим Навечір'ям. На згадку про євангельську подію цього дня, а також напередодні (в хрещенський Святвечір) у всіх православних храмах відбувається чин Великого водоосвячення. Ця освячена вода називається хрещенською або (по-грецьки) великою агіасмою. Вважається, що вона має благодатні властивості – освячувати матеріальні предмети та лікувати духовні та фізичні недуги.

Хрещенським святвечір закінчуються Святки - святкові дні після Різдва Христового.

У західних християн у значенні свята Богоявлення на перший план виступає спогад про явище зірки східним волхвам (або царям) після народження Христа як про перше одкровення про прихід Месії, даного язичникам. Тому свято Богоявлення отримало також назву Festum magorum (Свято волхвів), або Festum regum (Свято царів) і пов'язується з поклонінням немовляті Ісусу трьох волхвів (трьох царів) – Каспара, Мельхіора та Валтасара, а День Хрещення Господнього (Baptisma Christi) відзначається Неділя після свята Богоявлення завершує різдвяний цикл. За західною традицією в день Богоявлення відбувається освячення не тільки води, але також ладану та крейди, яким віруючі пишуть біля входу до своїх будинків початкові літери імен волхвів: "К+М+В".

Для більшості народів Європи дата святкування Богоявлення збігалася із закінченням язичницького свята зимового сонцестояння, пов’язаного з культом природи (сатурналій у романських народів, святок у слов'янських). Тому багато дохристиянських (святкових) звичаїв – народні ігрища, ворожіння тощо. збереглися і досі у побутовій обрядовості свята.

Цікавим фактом є те, що звичай масово занурюватися в Хрещенську ополонку не є споконвічною традицією і з'явився зовсім недавно. Завжди відбувалися хресні ходи на «Йордані» із освяченням води, але масове купання цього не супроводжувало.

Насправді маса людей, які не ходять до Храму Божого і не замислюються про глибокий сенс свята – Богоявлення Господнього, думають, що занурившись тричі в ополонку, можуть вважати, що вони ведуть християнський спосіб життя. Купання в крижаній воді, яка, як прийнято вважати, в хрещенську ніч стає святою, – це бажання очиститись від гріхів і на собі перевірити Божественну силу. Однак це глибока омана – людина не може грішити весь рік, а потім, поринувши в ополонку, звільнитися від гріха. Це може бути лише символом оновлення.

Така традиція до святкування Хрещення має таке саме відношення, як і кулачні бої до святкування Прощеного воскресіння на Масляну.

Тепер ви знаєте про сенс свята і походження хрещенської традиції купання в ополонці, а от слідувати їй чи ні, це питання вашого вибору.